22 - 25 червня 2011 року з нагоди 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни бібліотека-філія №4 організувала
Вахту пам'яті
"Хай не буде війни ніколи!"
Найбільш значимою ювілейною датою нинішнього року для українців, як свідчать результати опитування, проведеного компанією Research & Branding Group у березні 2011 року, є 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни.
Наша бібліотека не могла залишитися осторонь такої значимої дати і організувала вахту пам'яті "Хай не буде війни ніколи!".
Найяскравішим заходом в цьому комплексі став тематичний вечір "Ні, не пішла війна у забуття".
В день 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни о 13 годині за столом, прикрашеним букетами польових квітів і вишуканих білих троянд, зібралися користувачі бібліотеки різних вікових категорій, щоб вшанувати загиблих у роки Великої Вітчизняної війни, послухати спогади очевидців тих трагічних років, передати естафету пам'яті молодому поколінню.
Особлива атмосфера, створена в лекційній залі бібліотеки завдяки книжковій виставці "Заради життя на землі", виставці фотографій фронтовиків із сімейних альбомів користувачів бібліотеки "Життя, опалене війною", виставці малюнків юних користувачів "Спасибі за мирне небо", ще більш була підкреслена аудіо записами оголошення про початок війни Ю. Левітаном, пісні "Священная война" та зачитаною частиною "Звернення до громадян Радянського Союзу" В.М.Молотова про віроломний напад фашистської Німеччини на СРСР.
Присутня на вечорі поетеса Ленська Лілія Василівна, презентувала свою нову книгу "Ради жизни на земле". Вона прочитала свої вірші і розповіла, що спонукало її до їх написання.
Наступною сторінкою вечора стали спогади очевидців війни "Пам'ять стукає до серця".
Марку Ісаковичу Сулевичу в червні 41-го було 5 років. Затуманеним поглядом він повернувся в ті далекі роки, змусивши пам'ять підняти з потаємних куточків серця події 70-річної давнини. Хіба можна забути той потяг, що віз їх з мамою з с. Чаплі до Північного Кавказу, те, як ревіння німецьких бомбардувальників вигнало їх із вагонів в поле і мама накрила його собою, щоб врятувати від куль, що сипалися градом з неба, а він переляканими очима дивився як вони впиваються в землю між пальцями розпростертих натруджених маминих рук. Зберегла пам'ять і ті хвилини прощання, коли мама щоденно йшла на роботу, а прощалася як навічно, бо не знала чи зможе повернутися до них.
Поетеса Ковригіна Ольга Савеліївна розповіла про фронтовиків своєї сім'ї, показала принесену фотографію свого брата, розповіла про нього, прочитала свої вірші, присвячені тим подіям, поділилася своїми спогадами про те, як маленькою дівчинкою загубилася на кукурудзяному полі, шукаючи початки кукурудзи і страх гнав її вперед, а тому полю не було ні кінця, ні краю...
Найстаршому учаснику вечора Рубану Дмитру Андрійовичу в 41-му було 12 років, та війна почалася для нього і його односельців ще до червня 1941року.
Вона врізалався в його пам'ять материнським криком "Петя! Синочок!", коли в довоенне Чаплино привезли кінохроніку подій "фінської" війни і з екрана повстав живий односелець, якого оплакувала мати, отримавши похоронку.
Назавжди вкарбувався в пам'ять той час, коли військова частина, в якій воював його батько, приймала участь в боях за Дніпро, і той день, коли командир відпустив батька додому. Він прийшов аж на дві години, щоб підти потім у вічність. Ті почуття від зустрічі з батьком і гіркоту втрати Дмитро Андрійович згодом передав у своєму вірші, який не зміг з першого разу прочитати присутнім, бо горло здавлювали спазми і нечутні ридання.
Аудіо запис пісні "Дети войны" у виконанні Тамари Гвердцителі,який прозвучав в лекційній залі, допоміг всім заспокоїтися.
Рубан Серафима Ісаківна, якій в 41-му було 11 років, 22 червня була в піонерському таборі під Москвою. Вона також поділилася своїми спогадами про війну і евакуацію.
Ганна Олексіївна Сікун розповіла про присутню на вечорі Дем'яненко Марію Порфиріївну, колишню нашу співробітницю, яка за працю в тилу ворога була нагороджена медаллю.
Згадали свої післявоєнні роки та прочитали вірші про війну Спиця Володимир Григорович, Пунтус Віра Степанівна, Легкий Віктор Сергійович, Хлівецький Володимир Свиридонович.
Не дивлячись на те, що на вечорі були присутні 30 чоловік і серед них непосидючі юні користувачі, в лекційній залі була неймовірна тиша і чути було не тільки кожне слово виступаючого, а й кожний його подих і ті спогади, відпущені серцями виступаючих, проникали в серця присутніх.
"Мені хочеться плакати, коли я все це слухаю" - прошепотіла мені учениця 8 класу сш №88 Катя Гладка, яка лише місяць назад перший раз прийшла з класом на екскурсію до бібліотеки, та вже стала активною учасницею заходів, що проводить бібліотека. В цей день вона також прочитала свій вірш про війну.
Ще більше згуртувала присутніх наступна сторінка тематичного вечора "І пісня також воювала".
Композитор Мартинюк Валентина Миколаївна не тільки розповіла про історію написання пісень Великої Вітчизняної війни, а й запросила присутніх заспівати під її акампонемент "Синий платочек", "Огонек","В землянке", "Катюшу" та інші пісні.
Дві години тривав тематичний вечір під назвою "Ні, не пішла війна у забуття", але й після його закінчення учасники вечора ще довго спілкувалися, ділилися враженнями та дивилися на сайті бібліотеки фотографії з нещодавно проведених диспуту "Навіщо потрібні вірші?", літературно-музичного вечора "У каждого возраста свой Пушкин", промоакції "Добра дорога дитинства".
|
